Імена файлів

Основним інформаційним об’єктом ОС Windows є файл.

Файл — іменована область зовнішньої пам’яті для збері­гання програм і даних.

Файли можуть містити текстові документи, числові да­ні, закодовану табличну та графічну інформацію тощо.

Оскільки ОС Windows орієнтована на роботу з доку­ментами, файли, в яких зберігаються дані, називають до­кументами, а програми, що створюють й обробляють ці документи, — додатками.

Дія ідентифікації кожному файлу присвоюється ім’я. Воно утворюється з двох частин — власне імені та розши­рення, розділених символом «крапка». Розширення, як правило, визначає тип файла (додаток, текстовий доку­мент, таблиця, рисунок, проект програми і т. д.). Власне ім’я може складатися з 1—255 символів, а розширення — з 0—3 символів. В імені файла (у власне імені та розши­ренні), крім літер і цифр, можна також вживати символи:

« $ », « % », « \’ », « – », « пропуск », « @ », « ~ », « ! »,

« ( », « ) », « { », « } », « ^л », « # », « & >>, « + », « ; », « ⁼⁼ », « [ », « ] ».

Оскільки розширення визначає тип файла, його ще називають просто типом. Як власне ім’я, так і розширен­ня можуть бути задані користувачем довільно. Наприклад:

Letter.txt, Письмо Иванову.dос, Себестоимость.хls, Справочник цен.dat.

В іменах файлів можна вживати як великі, так і малі літери. Їх написання запам’ятовується системою, але при порівняннях імен ці символи будуть вважатися однакови­ми. Це означає, що в одній папці не можна зберігати два різних файли, імена яких різняться тільки регістром літер, тобто ім’я Письмо Иванову.dос збігається з ім’ям Письмо иванову.dос.

Незважаючи на допустиму довільність у визначенні! імені файла, на практиці використовують уніфіковані (загальноприйняті) розширення. Деякі з них наведено в табл. 1.

 Таблиця 1

Уніфіковані розширення деяких файлів

Застосування загальноприйнятих розширень допомагає користувачеві орієнтуватися у змісті файла за його розширенням. Наприклад, якщо файл має розширення.doc, то це означає, що він зберігає документ, створений у текстовому редакторі Word, а якщо .xls — то створену в електронній таблиці Excel робочу книгу. Розширення .ехе свідчить про те, що у файлі міститься додаток (наприклад, Winword.ехе — текстовий редактор, АVР.ехе — антивірусна програма).

Використання уніфікованих розширень полегшує візу­альну орієнтацію у призначенні файлів. Залежно від роз­ширення файл зображається певним значком. Оскільки в рамках ОС Windows кожному зареєстрованому типу файла відпо­відає свій значок, самі розширення, як правило, не виво­дяться на екран: для орієнтації у призначенні файла до­сить цього значка.

Уніфікація розширень спрощує роботу з файлами. Щоб розпочати роботу з деяким документом, досить дві­чі клацнути по його значку лівою клавішею миші. При цьому Windows аналізує розширення файла і запускає на виконання необхідний додаток, а потім завантажує в ньо­го вибраний документ.

У команді пошуку файлів, а також в інших командах в іменах файлів можуть використовуватися символи « ? » і « * ». Імена, що містять такі символи, називають шаблона­ми, або родовими іменами. Вони застосовуються для позна­чення відразу кількох файлів. Символ « ? » у вказаних по­зиціях допускає наявність у них будь-якого символу, а си­мвол « * » позначає будь-яку кількість символів в імені або розширенні шаблона.

Приклади:

1) для документів План1997.хls, План1998.xls і План1999.хls шаблоном є План199 ?..хls;

2) для документів План1999.хls  і План2000.хls шабло­ном є План*.хls;

3) для документів План2001.хls і План2001.dос шабло­ном є План2001. *;

4) для всіх вищенаведених файлів шаблоном є *.*.

Операційна система Windows може читати і записува­ти імена файлів інших ОС (Unix, OS/2, Windows NT і т.д.).

Папки

Складовими елементами ПК як сховища інформації є диски (жорсткі, гнучкі та компакт-диски). Кожний з них зберігає файли, які можна упорядкувати за певною тема­тикою у папки. Кожна з папок, у свою чергу, може міс­тити файли й інші підпапки. Таким чином, для користу­вача папка — це місце, де зберігаються документи, додатки та інші підпапки, а з точки зору ОС — місце на диску, в якому зберігаються імена файлів, відомості про розмір, час останнього поновлення кожного файла і т. д.

Файлова система — сукупність папок і файлів, що збе­рігаються на зовнішніх носіях ПК.

Кожна папка на диску зображається значком (). Із погляду ОС Windows кожний диск і комп’ютер у ціло­му також є папками. Проте через їхню специфіку вони подаються спеціальними значками з зображенням диска () та комп’ютера ( ).
Папки доцільно створювати тільки на жорстких і ком­пакт-дисках, що мають значні ємності пам’яті, а отже, ве­лику кількість файлів.

Розміщення файлів у різних папках дає змогу:

• виділити в окремі групи логічно однорідні файли (наприклад, усі додатки або всі файли з даними);

• виділити всі файли, що належать деякій підсистемі (наприклад, ЕТ, текстовому редактору, підсистемі нарахування заробітної плати і т. д.);

• виділити всі файли кожного користувача, якщо ком­п’ютер експлуатує кілька користувачів.

Папці присвоюється ім’я. Вимоги до нього ті самі, що й до імені файла. Як правило, розширення не використо­вується (наприклад, Личные письма, Мои документи).

На кожному диску може бути кілька папок, що, у свою чергу, містять інші підпапки. Кожна папка, крім підпапок, може містити ще й файли. Так утворюється ієрархічна де­ревоподібна структура папок на диску. 

   Повне ім\’я файла

При деревоподібній файловій структурі перед ім’ям файла необхідно вказати його місце розташування — ланцюжок підпорядкованих папок. Такий ланцюжок на­зивається шляхом, або маршрутом. При цьому імена підпапок розділяються символом « \\ ». Останній записується після імені дисковода, а також перед ім’ям файла.

Таким чином, повне ім’я файла задається такими еле­ментами:

• ім’ям дисковода;

• маршрутом (ланцюжком імен папок, в якому кожна наступна є підпапкою попередньої);

• ім’ям файла, що завершує ланцюжок (файл має міс­титися в останній згаданій папці).

Повне ім’я файла має такий формат: [дисковод:] [\\шлях\\] ім’я файла

Елементи повного імені файла, що містяться у прямих дужках, можуть бути відсутніми (наприклад, якщо файл знаходиться на  поточному диску або у поточній папці).

Повні імена деяких файлів ма­ють такий вигляд:

С:\\command.com, С:\\Program Files\\Vb\\Vb6.ехе, С:\\ Program Files\\ Microsoft Exchange\\Мlset32.ехе.

В одній папці кожний файл повинен мати оригіналь­не ім’я. Файли можуть розрізнятися, зокрема, розширен­ням. Наприклад,

План.bas — програма мовою BASIC;

План.ехе — програма в машинних кодах;

План.dat — дані для оброблення програмою;

План.doс — документація щодо роботи з програмою.

У різних папках імена файлів можуть бути однакови­ми. При цьому їхні повні імена будуть розрізнятися мар­шрутами.