Арифмометр
Ішов час, і потреби людей в обробці числової інформації зростали. Перші ідеї механізації обчислювального процесу з’явилися наприкінці XV — початку XVI століття. Про це свідчить знайдений наприкінці 60-х років минулого століття ескіз підсумовуючого пристрою, розроблений ще Леонардо да Вінчі. По цих кресленнях у наші дні американська фірма по виробництву комп’ютерів IBM з метою реклами побудувала працездатну машину.
В XVII столітті фізики й астрономи зіштовхнулися з необхідністю добутку складних і громіздких обчислень. Їм були потрібні машини, здатні виконувати великий обсяг обчислень за малий час і з високою точністю.
В 1642 році знаменитим французьким фізиком і математиком Блезом Паскалем була створена й завоювала величезну популярність перша механічна рахункова машина — арифмометр. Рахункова машина Паскаля була схожа на маленьку скриньку, на кришці якої, як на годиннику, були розташовані циферблати. На них і встановлювали числа. Для цифр різних розрядів у арифмометрі були відведені різні зубчасті колеса. Кожне попереднє колесо арифмометра з’єднувалося з наступним за допомогою одного зубця. Цей зубець вступав у зачеплення із черговим колесом тільки після того, як були пройдені всі дев’ять цифр даного розряду. Нехай, наприклад, до шести додається п’ять, тоді колесо одиниць зробить у сумі 11 кроків; у положенні «0», що випливає після положення “9”, зчепиться з колесом десятків і поверне його на один зубець. У результаті колеса арифмометра покажуть число 11.
За три століття, що пройшли з моменту створення першого арифмометра, було створено близько чотирьохсот видів різноманітних механічних лічильників і рахункових машин. Більшість із цих винаходів уже забуті. Але були й такі винаходи, які з’явилися важливими подіями в історії обчислювальних машин.
В 1677 році великий німецький математик і філософ Готфрид Вільгельм Лейбниц сконструював свою рахункову машину, що дозволяла не тільки складати й віднімати, але також множити й ділити багатозначні числа. У своєму арифмометрі Лейбниц використовував замість коліс циліндри. На циліндри були нанесені цифри. Кожний циліндр арифмометра мав дев’ять рядів виступів: один виступ — у першому ряді, два — у другому й так до дев’яти, що містить дев’ять виступів. Ці циліндри арифмометра були рухливими й установлювалися в певні положення оператором.
Великий внесок в удосконалення рахункових машин внесли росіяни – вчені й інженери. Так арифмометр, створений в 1874 році російським інженером Однером, успішно конкурував із кращими арифмометрами європейських фірм і знайшов застосування в усьому світі. Його модифікація «Фелікс» випускалася в нашій країні до 50-х років XX століття.
Арифмометри довгий час мали серйозний недолік: кожний результат обчислень вручну записувався на листок паперу. Пора було подбати про те, щоб рахункова машина сама друкувала на папері відповідь, тим більше що друкарська машинка вже була винайдена. І от в 1889 році з’явилася перша рахункова машина, постачена друкувальним пристроєм.