Імена файлів

Основним інформаційним об'єктом ОС Windows є файл.

Файл — іменована область зовнішньої пам'яті для збері­гання програм і даних.

Файли можуть містити текстові документи, числові да­ні, закодовану табличну та графічну інформацію тощо.

Оскільки ОС Windows  орієнтована на роботу з доку­ментами, файли, в яких зберігаються дані, називають до­кументами, а програми, що створюють й обробляють ці документи, — додатками.

Дія ідентифікації кожному файлу присвоюється ім'я. Воно утворюється з двох частин — власне імені та розши­рення, розділених символом «крапка». Розширення, як правило, визначає тип файла (додаток, текстовий доку­мент, таблиця, рисунок, проект програми і т. д.). Власне ім'я може складатися з 1—255 символів, а розширення — з 0—3 символів. В імені файла (у власне імені та розши­ренні), крім літер і цифр, можна також вживати символи:

« $ », « % », « ' », « - », « пропуск », « @ », « ~ », « ! »,

« ( », « ) », « { », « } », « ^л », « # », « & >>, « + », « ; », « ⁼⁼ », « [ », « ] ».

Оскільки розширення визначає тип файла, його ще називають просто типом. Як власне ім'я, так і розширен­ня можуть бути задані користувачем довільно. Наприклад:

Letter.txt, Письмо Иванову.dос, Себестоимость.хls, Справочник цен.dat.

В іменах файлів можна вживати як великі, так і малі літери. Їх написання запам'ятовується системою, але при порівняннях імен ці символи будуть вважатися однакови­ми. Це означає, що в одній папці не можна зберігати два різних файли, імена яких різняться тільки регістром літер, тобто ім'я Письмо Иванову.dос збігається з ім'ям Письмо иванову.dос.

Незважаючи на допустиму довільність у визначенні! імені файла, на практиці використовують уніфіковані (загальноприйняті) розширення. Деякі з них наведено в табл. 1.

 

Таблиця 1

Уніфіковані розширення деяких файлів

Розширення	Призначення
.doc	Документ Microsoft Word
.xls	Таблиця Microsoft Excel
.mdb	База даних Microsoft Access
.ppt	Презентація Microsoft Power Point
.ехе	Додаток
.bmp	Точковий рисунок
.vbp	Проект Visual BASIC
.frm	Файл форми Visual BASIC

Застосування загальноприйнятих розширень допомагає користувачеві орієнтуватися у змісті файла за його розширенням. Наприклад, якщо файл має розширення.doc, то це означає, що він зберігає документ, створений у текстовому редакторі Word, а якщо .xls — то створену в електронній таблиці Excel робочу книгу. Розширення .ехе свідчить про те, що у файлі міститься додаток (наприклад, Winword.ехе — текстовий редактор, АVР.ехе — антивірусна програма).

Використання уніфікованих розширень полегшує візу­альну орієнтацію у призначенні файлів. Залежно від роз­ширення файл зображається певним значком. Оскільки в рамках ОС Windows кожному зареєстрованому типу файла відпо­відає свій значок, самі розширення, як правило, не виво­дяться на екран: для орієнтації у призначенні файла до­сить цього значка.

Уніфікація розширень спрощує роботу з файлами. Щоб розпочати роботу з деяким документом, досить дві­чі клацнути по його значку лівою клавішею миші. При цьому Windows аналізує розширення файла і запускає на виконання необхідний додаток, а потім завантажує в ньо­го вибраний документ.

У команді пошуку файлів, а також в інших командах в іменах файлів можуть використовуватися символи « ? » і « * ». Імена, що містять такі символи, називають шаблона­ми, або родовими іменами. Вони застосовуються для позна­чення відразу кількох файлів. Символ « ? » у вказаних по­зиціях допускає наявність у них будь-якого символу, а си­мвол « * » позначає будь-яку кількість символів в імені або розширенні шаблона.

Приклади:

1) для документів План1997.хls, План1998.xls і План1999.хls шаблоном є План199 ?..хls;

2) для документів План1999.хls  і План2000.хls шабло­ном є План*.хls;

3) для документів План2001.хls і План2001.dос шабло­ном є План2001. *;

4) для всіх вищенаведених файлів шаблоном є *.*.

Операційна система Windows може читати і записува­ти імена файлів інших ОС (Unix, OS/2, Windows NT і т.д.).

Папки

Складовими елементами ПК як сховища інформації є диски (жорсткі, гнучкі та компакт-диски). Кожний з них зберігає файли, які можна упорядкувати за певною тема­тикою у папки. Кожна з папок, у свою чергу, може міс­тити файли й інші підпапки. Таким чином, для користу­вача папка — це місце, де зберігаються документи, додатки та інші підпапки, а з точки зору ОС — місце на диску, в якому зберігаються імена файлів, відомості про розмір, час останнього поновлення кожного файла і т. д.

Файлова система — сукупність папок і файлів, що збе­рігаються на зовнішніх носіях ПК.

Кожна папка на диску зображається значком (). Із погляду ОС Windows кожний диск і комп'ютер у ціло­му також є папками. Проте через їхню специфіку вони подаються спеціальними значками з зображенням диска () та комп'ютера ( ).                        

Папки доцільно створювати тільки на жорстких і ком­пакт-дисках, що мають значні ємності пам'яті, а отже, ве­лику кількість файлів.

Розміщення файлів у різних папках дає змогу:

• виділити в окремі групи логічно однорідні файли (наприклад, усі додатки або всі файли з даними);

• виділити всі файли, що належать деякій підсистемі (наприклад, ЕТ, текстовому редактору, підсистемі нарахування заробітної плати і т. д.);

• виділити всі файли кожного користувача, якщо ком­п'ютер експлуатує кілька користувачів.

Папці присвоюється ім'я. Вимоги до нього ті самі, що й до імені файла. Як правило, розширення не використо­вується (наприклад, Личные письма, Мои документи).

На кожному диску може бути кілька папок, що, у свою чергу, містять інші підпапки. Кожна папка, крім підпапок, може містити ще й файли. Так утворюється ієрархічна де­ревоподібна структура папок на диску. 

  

Повне ім'я файла

При деревоподібній файловій структурі перед ім'ям файла необхідно вказати його місце розташування — ланцюжок підпорядкованих папок. Такий ланцюжок на­зивається шляхом, або маршрутом. При цьому імена підпапок розділяються символом « \ ». Останній записується після імені дисковода, а також перед ім'ям файла.

Таким чином, повне ім'я файла задається такими еле­ментами:

• ім'ям дисковода;

• маршрутом (ланцюжком імен папок, в якому кожна наступна є підпапкою попередньої);

• ім'ям файла, що завершує ланцюжок (файл має міс­титися в останній згаданій папці).

Повне ім'я файла має такий формат:

[дисковод:] [\шлях\] ім'я файла

Елементи повного імені файла, що містяться у прямих дужках, можуть бути відсутніми (наприклад, якщо файл знаходиться на поточному диску або у поточній папці).

Повні імена деяких файлів, показаних на рис.1, ма­ють такий вигляд:

С:\command.com, С:\Program Files\Vb\Vb6.ехе, С:\ Program Files\ Microsoft Exchange\Мlset32.ехе.

В одній папці кожний файл повинен мати оригіналь­не ім'я. Файли можуть розрізнятися, зокрема, розширен­ням. Наприклад,

План.bas — програма мовою BASIC;

План.ехе — програма в машинних кодах;

План.dat — дані для оброблення програмою;

План.doс — документація щодо роботи з програмою.

У різних папках імена файлів можуть бути однакови­ми. При цьому їхні повні імена будуть розрізнятися мар­шрутами.