Наступний
важливий етап розвитку обчислювальної техніки припадає на XIX століття. В 1830
році англійський математик, професор Кембриджського університету Чарльз Беббидж
розробив проект першої програмувальної обчислювальної машини.
Машина,
придумана Чарльзом Беббиджем, була схожа на справжню фабрику по виробництву
обчислень. На будь-якій фабриці є склад, де зберігаються сировина й готова
продукція. Є цех, де ця продукція проводиться. Є контора, яка управляє
виробництвом. Машина Беббиджа мала подібну конструкцію. Набір спеціальних коліс
— "склад" чисел. Тут запам'ятовуються вихідні дані й результати
обчислення. Механізм із шестірень, важелів і пружин — «цех». Отут і проводяться
обчислення. Є й "контора", яка управляє всім обчислювальним процесом
за допомогою заздалегідь підготованих обчислювачем картонних стрічок з отворами —
перфокарт. Машина рахує сама — працює по програмі. Результати обчислень вона
пробиває на металевих пластинках. З таких пластинок їх можна друкувати.
Незважаючи на
те, що машина Беббиджа являла собою важливий крок уперед у техніці обчислень,
повністю реалізована вона не була. Після 25 років праці й величезних витрат
винахідник був змушений відмовитися від її завершення.
В 1985 році в Музеї науки в Лондоні вирішили з'ясувати, чи можливо
побудувати цю машину взагалі. Почалася напружена робота, і в рік 200-річчя від
дня народження знаменитого англійця (1991) машина була побудована й зробила
серйозні обчислення. Цей успіх довів, що невдачі винахідника були викликані
недоглядами в реалізації задуму, а не помилками в самому проекті.