Широке
поширення до першої третини XX століття мали елементи дванадцятирічної системи
числення. Число дванадцять (дюжина) навіть становило конкуренцію десятці в
боротьбі за почесний пост основи загальновживаної системи числення. Справа в
тому, що число 12 має більше дільників (2, 3, 4, 6), ніж 10 (2 і 5). Тому у дванадцятирічній
системі числення більш зручно здійснювати розрахунки, ніж в десятковій. Не
дивно, що в XIX столітті серед математиків лунали голоси за повний перехід на
цю систему числення. І тільки можливість рахунку по пальцях рук схилила чашу
ваг на сторону числа 10. Проте, дюжина досить міцно ввійшла в наше життя: у добі
дві дюжини годин, година ділиться на п'ять дюжин хвилин, коло містить тридцять
дюжин градусів, фут ділиться на дванадцять дюймів. Вплив дванадцятирічної
системи числення відчувається сьогодні хоча б у тому, що олівців або
фломастерів у наборі звичайно буває 6, 12 або 24; чайні й столові сервізи
бувають на 6 або на 12 персон; комплект носових хусток — 12 штук.
А от шведський король Карл XII в 1717 році захоплювався восьмеричною
системою, уважав її більш зручною, ніж десяткова, і мав намір королівським указом
увести її як загальнодержавну. Тільки несподівана смерть короля перешкодила
здійсненню настільки незвичайного наміру.