Людство у своїй діяльності (науковій, освітній, технологічній, художній) постійно створює й використовує моделі навколишнього світу. Строгі правила побудови моделей сформулювати неможливо, однак людство заощадило багатий досвід моделювання різних об'єктів і процесів.

Моделі дозволяють представити в наочній формі об'єкти й процеси, недоступні для безпосереднього сприйняття (дуже великі або дуже маленькі об'єкти, дуже швидкі або дуже повільні процеси й ін.). Наочні моделі часто використовуються в процесі навчання. У курсі географії перші уявлення про нашу планету Земля ми одержуємо, вивчаючи її модель — глобус, у курсі фізики вивчаємо роботу двигуна внутрішнього згорання по його моделі, у хімії при вивченні будови речовини використовуємо моделі молекул і кристалічних ґрат, у біології вивчаємо будову людини по анатомічних муляжах і ін.

Моделі відіграють надзвичайно важливу роль у проектуванні й створенні різних технічних пристроїв, машин і механізмів, будинків, електричних кіл і т.д. Без попереднього створення креслення неможливо виготовити навіть просту деталь, не говорячи вже про складний механізм.

У процесі проектування будинків і споруд крім креслень часто виготовляють макети. У процесі розробки літальних апаратів поведінку їх моделей у повітряних потоках досліджують в аеродинамічній трубі.

Розробка електричної схеми обов'язково передує створенню електричних кіл і так далі.

Розвиток науки неможливий без створення теоретичних моделей (теорій, законів, гіпотез та ін.), що відбивають будову, властивості й поведінку реальних об'єктів. Створення нових теоретичних моделей іноді докорінно міняє уявлення людства про навколишній світ (геліоцентрична система миру Коперника, модель атома Резерфорда-Бора, модель Всесвіту, що розширюється, модель гена людини та ін.). Адекватність теоретичних моделей законам реального миру перевіряється за допомогою досліджень і експериментів.