1. Пристрій, що має повідомлення на вході й перетворююче його в інше на виході.

У цьому змісті кожний комп'ютер — інтерпретатор.

2. Тип реалізації транслятора мови програмування високого рівня, при якім не існує окремо тексту програми машинною мовою ( як у компілятора), а існує вихідний текст; машина намагається виконувати кожну язикову команду, представляючи (інтерпретуючи) її в командах нижнього рівня.

У цьому змісті операційна система — це інтерпретатор, що працює з файлами.

Вибудовується наступна схема:

на нижньому рівні процесор інтерпретує вхідні сигнали у вихідні;

на наступному рівні перебуває програмний засіб, називаний операційною системою, яке текст (наприклад, ім'я програми, що запускається) інтерпретує в результат;

на третьому рівні може перебувати ще одна мова-інтерпретатор (наприклад, Бейсик) і в ньому може інтерпретуватися програма користувача.

Існують комп'ютери, у яких операційна система сполучена з мовою Бейсик, що зменшує кількість інтерпретацій.

Гідності мови інтерпретуючого типу: програма існує тільки мовою інтерпретатора, що спрощує роботу.

Недолік: повільна швидкість виконання програми, оскільки щораз при запуску програми необхідно проводити трансляцію, тобто трансляція проходить безпосередньо перед моментом виконання кожної команди.