Мова програмування це формальна мова, що забезпечує зручний опис конкретних проблем, формулюємих людиною й розв'язуваних за допомогою комп'ютера.

 Мовою програмування пишеться програма, що дозволяє при її виконанні комп'ютером (обчислювальною системою) одержати конкретні результати.

 Мова програмування складається із двох складових: синтаксису й семантики.

Перехід від язикових конструкцій до машинних команд здійснює транслятор мови.

Той самий мова програмування може бути представлений різними реалізаціями, тобто зберігаються основні принципи й ідеї мови, розробляються зовсім різні транслятори, у синтаксисі допускаються деякі відмінності.

 Мови програмування мають різні класифікації; деякі з них наведені.

 Мови програмування розділяються на мови високого й низького рівня відповідно до тем, у яких термінах слід описувати завдання. Якщо мова близька до природнього, він називається мовою високого рівня, якщо ближче до машинних команд — мовою низького рівня. Наприклад, мови Си, Бейсик, Паскаль, Пролог — мови високого рівня, а мова асемблера — мова низького рівня.

Мови високого рівня можуть бути декларативними (наприклад, Пролог, ЛИСП) і процедурно-орієнтованими (наприклад, Си, Бейсик, Паскаль, Ада). Процедурні мови розвиваються в об'єктно-орієнтовані.

 Той самий мова програмування може бути реалізований у вигляді компілятора або інтерпретатора, наприклад, Quick Basic — компілятор, MSX Basic — інтерпретатор. Останнім часом з'явилися: мови змішаного типу. Вони можуть бути як компіляторами, так і інтерпретаторами залежно від бажання користувача, наприклад мова програмування в СУБД Foxpro.

Розрізняють мови універсальні й спеціалізовані, до останніх можна віднести мови керування базами даних.

Можна спостерігати тенденцію розвитку мов програмування убік більшої описовості: від принципу « як робити» до принципу «що робити». Мови також стають усе більш незалежними від типів комп'ютерів.

Деякі автори розділяють мови, як і комп'ютери, по поколіннях.

Мови першого покоління: машинно-орієнтовані з ручним керуванням пам'яті на комп'ютерах першого покоління.

Мови другого покоління: із мнемонічною виставою команд, так звані автокоди.

Мови третього покоління: загального призначення, використовувані для створення прикладних програм будь-якого типу. Наприклад, Бейсик, Кобол,' Си й Паскаль.

Мови четвертого покоління: удосконалені, розроблені для створення спеціальних прикладних програм, для керування базами даних. Наприклад, мови програмування, сумісні з dbase, SQL.

 Мови програмування п'ятого покоління: мови декларативні, об'єктно-орієнтовані й візуальні . Наприклад, Пролог, ЛИСП, C++, С#, Visual Basic, Delphi.

З появою мережі Internet зв'язана розробка спеціалізованих мов програмування, які є інтерпритуємими. Інтерпретатори для них вбудовані в браузери. Це мови HTML, Javascript, Perl.