Структурне програмування це методологія й технологія розробки серйозних програмних комплексів, заснована на наступних принципах:

- програмування повинне здійснюватися зверху-униз;

- увесь проект повинен бути розбитий на модулі з одним входом і одним виходом (оптимальний розмір модуля — кількість рядків на екрані дисплея);

- логіка алгоритму й програми повинна допускати тільки три основні структури: послідовне виконання, розгалуження й повторення. Неприпустимий оператор передачі керування в будь-яку крапку програми;

- при розробці документація повинна створюватися одночасно із програмуванням, у вигляді коментарів до програми.

Ціль структурного програмування — підвищення надійності програм, забезпечення супроводу й модифікації, полегшення й прискорення розробки.