Ми зазвичай ведемо рахунок десятками (10 одиниць утворює десятку, 10 десятків -
сотню і т.д.), тобто ведемо рахунок у десятковій системі числення. Але існують і інші системи числення.
Під системою числення розуміють сукупність правил
зображення чисел цифровими знаками.
Розрізняють позиційні й непозиційні системи числення.
В непозиційних системах числення вага кожного знака
не залежить від його положення по відношенню до інших знаків у числі, кількість
знаків не обмежена.
Переведення чисел із десяткової системи числення у будь-яку іншу
Основи програмування
Переведення цілого числа з десяткової системи числення у будь-яку іншу
здійснюється шляхом послідовного ділення числа на основу нової системи
числення. Ділення виконується до тих пір, поки остання частка не стане менше
дільника. Отримані остачі від ділення, взяті у зворотному порядку, будуть
значеннями розрядів числа в новій системі числення. Остання частка дає старшу
цифру числа.
Переведення чисел із двійкової системи числення у вісімкову, із двійкової у шістнадцяткову і навпаки
Основи програмування
Для
переведення двійкового числа у вісімкову систему числення потрібно
розбити двійкове число на групи по три розряди (тріади) вправо й вліво
від
коми, доповнюючи крайні неповні тріади до повних нулями. Далі потрібно
перевести кожну тріаду
із двійкової системи числення у вісімкову.
Під час переведення вісімкового числа у двійкову систему кожна
вісімкова цифра записується двійковою тріадою (див. табл. 1).
Будь-яку послідовність нулів і одиниць прийнято називати двійковим
кодом. У кожному конкретному випадку двійковий код має однозначну інтерпретацію.
В одному випадку він може розглядатися як число, а в іншому уявляти собою деяке
поняття, наприклад, символ алфавіту.
З метою стандартизації в комп'ютерах використовують стандартний код
для обміну інформацією ASCII ("аскі" код). Восьмибітний розширений
ASCII забезпечує уявлення 256 символів, включаючи символи для
національного алфавіту (28 = 256).
Розрізняють
наступні помилки програмування: семантичні (значеннєві) і синтаксичні (коли
порушені правила застосування конструкцій мови). Синтаксичні помилки добре
перевіряються трансляторами мов високого рівня. Семантичні помилки дуже
важко знайти. Для їхнього виявлення при програмуванні існує етап налагодження
програми. Але й налагодження не гарантує безпомилковості роботи програми.
Проблемно-орієнтована
мова програмування це мова програмування, у якої сама
побудова мови й/або структура даних відбиває особливості розроблювальних
завдань.
Практично всі
відомі універсальні мови програмування розроблялися як спеціалізовані,
проблемно-орієнтовані.
Програмування
це теоретична й практична діяльність по створенню програмного забезпечення.
Теоретичні
питання програмування стосуються розробки нових мов програмування, розробки
способів доказів правильності програм, мінімізації складності та ін.
Пролог
це мова програмування високого рівня декларативного типу,
заснований на використанні логічних побудов для написання програм.
Якщо в
традиційних мовах програмування (Фортран, Паскаль та ін.) програма намагається
відповістити на запитання: як розв'язати завдання?, то програма,
написана на Пролозі, відповідає на запитання: що ви прагнете одержати від
рішення даного завдання?
Процедурно-орієнтована
мова програмування це мова програмування високого рівня,
в основу якої покладений принцип дій: «що треба зробити, щоб розв'язати
завдання».
Дії записуються
й виконуються операторами. Набирається послідовність операторів, які
необхідно виконати для одержання кінцевого результату. Така послідовність
називається програмою.
Алгоритм це заздалегідь певне, точне приписання; задає
дискретний (покроковий) процес, що починається певним чином, що й приводить до
результату за кінцеве число кроків.
Відноситься до
вихідних математичних понять, які не можуть бути визначені через інші, більш
прості поняття. Іноді таке або подібне визначення називають інтуїтивним, тобто
зрозумілим з досвіду.
Універсальна мова
програмування процедурного типу; успішно застосовується при рішенні самих
різних завдань: планування, написання трансляторів, керування реальними
об'єктами.'
Мова ефективна,
оскільки в ній сполучаються гідності мов високого й низького рівнів. Си —
структурована мова програмування.
Типізація
даних це класифікація даних по області їх значення й операціям,
у яких вони беруть участь.
Дані
представляються в системах, їх обробних, у вигляді змінних і констант,
а також їх комбінацій у вигляді виражень і функцій. Типізація
даних установлює клас, до якого ставляться змінні й константи й, відповідно,
вираження й функції.
Бейсик
це універсальна процедурно-орієнтована мова програмування. Перша
версія розроблена Томасом Курцем і Джоном Кемени в 1964 р. у Дартмутському
коледжі (США). Своя назва мова одержала по перших буквах словосполучення
Beginner's All-purpose Simbolic Instruction Code (BASIC) — універсальна мова
символічного кодування для початківців.
Мова
асемблера це мова програмування низького рівня, у якій кожний оператор
записаний у вигляді мнемонічного коду й відповідає машинній команді
конкретного процесора.
Програма мовою асемблера транслюється асемблером у машинні коди.
Вона виконується швидше, чим програми на мовах високого рівня й забезпечує програмістові
прямий доступ до ресурсів комп'ютера.
Гідності мови
інтерпретуючого типу: програма існує тільки мовою інтерпретатора, що спрощує
роботу.
Недолік:
повільна швидкість виконання програми, оскільки щораз при запуску програми
необхідно проводити трансляцію, тобто трансляція проходить
безпосередньо перед моментом виконання кожної команди.
Компілятор
створює виконуваний файл із програми, написаної мовою програмування високого
рівня. Недолік компілятора — неможливість під час програмування перевірити
роботу окремої команди.
Лісп це універсальна
мова програмування високого рівня. Відноситься до декларативних мов функціонального
типу.
Призначений для
обробки символьних даних; дозволяє формулювати та зберігати ідіоми
(нерозкладні комбінації слів, що розуміються в переносному значенні), властиві
завданням штучного інтелекту.
Кожна людина в
повсякденному житті, під час навчання або на роботі вирішує величезну кількість
завдань самої різної складності. Деякі із цих завдань настільки прості й
звичні, що ми вирішуємо їх не замислюючись, автоматично, і навіть не вважаємо
завданнями. До них можна віднести такі завдання, як «Купити хліб», «Зібратися в
школу», «Закрити двері на ключ» та ін. Інші ж завдання, навпаки, такі важкі, що
вимагають тривалих міркувань і зусиль для пошуку рішення й досягнення
поставленої мети. Наприклад, рішення завдань «Написати контрольну роботу на 5»
або «Вільно розмовляти іноземною мовою» вимагають виконання набагато більшої
кількості складних дій, ніж рішення завдання «Купити морозиво». При цьому
рішення навіть найпростішого завдання звичайно здійснюється за кілька
послідовних кроків.
В алгоритмах
команди записуються один за одним у певному порядку. Виконуються вони не
обов'язково в записаній послідовності: залежно від порядку виконання команд
можна виділити три типи алгоритмів:
Одна із
прадавніх легенд говорить: «У непрохідних джунглях недалеко від міста Ханоя є
храм бога Брами. У ньому перебуває бронзова плита із трьома алмазними
стрижнями. На один зі стрижнів бог при створенні миру нанизав 64 диски різних
діаметрів із чистого золота. Найбільший диск лежить на бронзовій плиті, а інші
утворюють піраміду, що зужується догори. Це вежа Брами. Працюючи день і ніч,
жерці храму переносять диски з одного стрижня на інший, дотримуючись законів
Брами:
