Програми по їхньому юридичному статусу можна розділити на три великі групи: ліцензійні, умовно безкоштовні (shareware) і вільно розповсюджувані програми (freeware).

Дистрибутиви ліцензійних програм (дискети або диски CD-ROM, з яких проводиться установка програм на комп'ютери користувачів) поширюються розроблювачами на підставі договорів з користувачами на платній основі, простіше говорячи, ліцензійні програми продаються. Досить часто розроблювачі надають істотні знижки при покупці ліцензій на використання програми на великій кількості комп'ютерів або на використання програми в навчальних закладах. Відповідно до ліцензійної угоди розроблювачі програми гарантують її нормальне функціонування в певній операційній системі й несуть за це відповідальність.

Деякі фірми — розроблювачі програмного забезпечення пропонують користувачам умовно безкоштовні програми з метою їх реклами й просування на ринок. Користувачеві надається версія програми з обмеженим терміном дії (після витікання зазначеного строку програма перестає працювати, якщо за неї не зроблена оплата) або версія програми з обмеженими функціональними можливостями (у випадку оплати користувачеві повідомляється код, що включає всі функції).

Багато виробників програмного забезпечення й комп'ютерного встаткування зацікавлені в широкому безкоштовному поширенні програмного забезпечення. До таких програмних засобів можна віднести наступні:

•  нові недопрацьовані (бета) версії програмних продуктів (це дозволяє провести їхнє широке тестування);

•  програмні продукти, що є частиною принципово нових технологій (це дозволяє завоювати ринок);

•  доповнення до раніше випущених програм, що виправляють знайдені помилки або розширюють можливості;

•  застарілі версії програм;