Ішов час, і
потреби людей в обробці числової інформації зростали. Перші ідеї механізації
обчислювального процесу з'явилися наприкінці XV — початку XVI століття. Про це
свідчить знайдений наприкінці 60-х років минулого століття ескіз підсумовуючого
пристрою, розроблений ще Леонардо да Вінчі. По цих кресленнях у наші дні
американська фірма по виробництву комп'ютерів IBM з метою реклами побудувала
працездатну машину.
В XVII столітті фізики й астрономи зіштовхнулися з необхідністю добутку
складних і громіздких обчислень. Їм були потрібні машини, здатні
виконувати великий обсяг обчислень за малий час і з високою точністю.
В 1642 році
знаменитим французьким фізиком і математиком Блезом Паскалем була створена й
завоювала величезну популярність перша механічна рахункова машина — арифмометр.
Рахункова машина Паскаля була схожа на маленьку скриньку, на кришці якої, як на
годиннику, були розташовані циферблати. На них і встановлювали числа. Для цифр
різних розрядів у арифмометрі були відведені різні зубчасті колеса. Кожне попереднє колесо
арифмометра з'єднувалося з наступним за допомогою одного зубця. Цей зубець вступав у
зачеплення із черговим колесом тільки після того, як були пройдені всі дев'ять
цифр даного розряду. Нехай, наприклад, до шести додається п'ять, тоді колесо одиниць
зробить у сумі 11 кроків; у положенні «0», що випливає після положення
"9", зчепиться з колесом десятків і поверне його на один зубець. У
результаті колеса арифмометра покажуть число 11.
За три
століття, що пройшли з моменту створення першого арифмометра, було створено
близько чотирьохсот видів різноманітних механічних лічильників і рахункових
машин. Більшість із цих винаходів уже забуті. Але були й такі винаходи, які
з'явилися важливими подіями в історії обчислювальних машин.
В 1677 році
великий німецький математик і філософ Готфрид Вільгельм Лейбниц сконструював
свою рахункову машину, що дозволяла не тільки складати й віднімати, але також
множити й ділити багатозначні числа. У своєму арифмометрі Лейбниц
використовував замість коліс циліндри. На циліндри були нанесені цифри. Кожний
циліндр арифмометра мав дев'ять рядів виступів: один виступ — у першому ряді, два — у
другому й так до дев'яти, що містить дев'ять виступів. Ці циліндри арифмометра були
рухливими й установлювалися в певні положення оператором.
Великий внесок
в удосконалення рахункових машин внесли росіяни - вчені й інженери. Так
арифмометр, створений в 1874 році російським інженером Однером, успішно
конкурував із кращими арифмометрами європейських фірм і знайшов застосування в
усьому світі. Його модифікація «Фелікс» випускалася в нашій країні до 50-х
років XX століття.
Арифмометри довгий час мали серйозний недолік: кожний результат
обчислень вручну записувався на листок паперу. Пора було подбати про те, щоб
рахункова машина сама друкувала на папері відповідь, тим більше що друкарська
машинка вже була винайдена. І от в 1889 році з'явилася перша рахункова машина,
постачена друкувальним пристроєм.