Доменні імена

Доменне ім‘я (або доменна адреса) – це унікальний набір символів, що складають адресу сайту, за допомогою якого цей сайт можна знайти у інтернет-мережі (саме ці символи ми вводимо у строку пошуку в браузері після www). Доменне ім’я друкується латинськими символами. Важливо не плутати доменне ім’я з поштовою адресою. Поштова адреса має символ «@». Він відокремлює доменне ім‘я від імені поштової скриньки.

Сайт розташований на сервері під цифровою IP-адресою. І щоб конкретну IP- адресу співставити з символьним доменним ім‘ям сайту існують DNS-сервера (DNS розшифровують як Domain Name System).

DNS-сервер – це спеціальна програма, яка переводить символьне доменне ім‘я в цифрову IP- адресу та навпаки. Людині набагато зручніше користуватися доменним іменем, ніж великими цифровими IP- адресами.

Історія доменних імен розпочинається з Америки (середина 20 сторіччя).

У 1972 році була створена перша електронна пошта (тоді почали використовувати символ «@»). Потім у 1974  з‘явився аналог теперішнього Інтернету. Це був так званий «міст» від одної мережі до іншої.

У той час, коли з‘явився сучасний Інтернет, з‘являється необхідність у грамотному розподілу інформації в мережі. Саме так на початку 90-х років виникла система доменних імен, яка дозволила розподіляти інформацію в порядку ієрархії. Завдяки так названим «посиланням» люди мали можливість «переходити» з одної інтернет-сторінки на іншу. Це був дуже зручний спосіб пошуку необхідної інформації.

Згодом з‘являються національні домени. У середині 2003 року були представлені багатомовні домени, завдяки яким країни світу мали можливість створити свій власний домен (наприклад, в Україні домен першого рівня .ua створений в 1991 році).

Пізніше створили домени, які відображали діяльність сайту (освітні, комерційні, технічні та інші). Реєстрація доменних імен з використанням кирилиці вперше використана у доменах .com та .net.

Кожне доменне ім‘я складається з рівнів, які відокремлені крапками. Рівнів може бути безліч, хоча слід обмежитись двома або трьома рівнями, бо дуже велике доменне ім‘я незручне у використанні.

Розглянемо цю структуру на прикладі сайта www.test.ua5.org:

  • Домени першого (або верхнього) рівня.

У розглянутому прикладі доменом першого рівня буде .org. Як правило, домени першого рівня можна поділити на дві основні групи:

  1. Домени спільного користування. Вони відображають види діяльності. Наприклад, .com – комерційні сайти, .net – технічні сайти, info – інформаційні, .edu – освітні та інші.
  2. Географічні (національні) домени. Вони визначають, якій країні належить сайт. Наприклад, .in – Індія, .ua – Україна, .fr – Франція, .id – Індонезія та інші.
  • Домени другого рівня.

Реєструються домени другого рівня організаціями-реєстраторами.

На сайті www.test.ua5.org доменом другого рівня буде .ua5.org.

  • Домени третього рівня.

Відповідно доменом третього рівня для даного сайту буде test.ua5.org. Домени третього рівня реєструються провайдерами або власниками доменів другого рівня.

Доменні імена поділяються на такі види:

·        Тематичні домени (або gTLD) – домени верхнього рівня, які створені для розподілу адрес електронних ресурсів на сайти, що займаються певною діяльністю. Тематичні домени класифікують як: спонсоровані домени верхнього рівня, неспонсоровані (або основні), домени для структури Інтернет, домени з обмеженим користуванням та інші.

·        Інтернаціоналізовані домени (IDN). Ці доменні імена складаються з символів національного алфавіту.

·        Національні домени (ccTLD) – національні домени верхнього рівня, які відповідають кожен своїй окремій країні.

·        Зарезервовані доменні імена – використовуються в якості прикладів та тестувань на певних сайтах.

Упродовж того, як розвивався Інтернет, стали популярними «красиві» адреси сайтів. Так почав поширюватися доменний бізнес (ринок продажу доменних імен). Адже на той час було зареєстровано більш ніж 2 млн. доменів, а підібрати коротке, вільне доменне ім‘я стало набагато складніше. Так домен business.com був проданий США за 360 млн. доларів.

Якщо у домену закінчується строк реєстрації, він вважається вільним і називається дроп-доменом. Причиною цього може стати небажання людини займатися власним сайтом (проектом).

Якщо розглядати доменне ім‘я з юридичної точки зору, то зараз ведуться суперечки на тему, чи можна вважати доменне ім‘я засобом індивідуалізації. Вважається, що власник доменного імені повинен самостійно вирішувати, як його використовувати (людина може продати своє доменне ім‘я, може зробити доступ на свій сайт платним або безплатним, розмістити на сайті рекламу або різні послуги та інше). Тому домен є правом власності людини. Також доменне ім‘я може входити до складу активів підприємства.

Отже, з появою доменних імен значно простішим став процес пошуку та зберігання інформації в Інтернет-мережі, що дало можливість людству оптимізувати роботу та свій час.

Попередня стаття
Наступна стаття